Протягом місяця керівництво Білорусі неодноразово зверталося до теми війни, формально закликаючи припинити бойові дії в Україні та перейти до мирних переговорів.
Олександр Лукашенко під час відвідин навчального об’єкту Міноборони РБ «Вузол опору» 6 жовтня вкотре сказав, що треба зупинити війну, «бо буде гірше», українська армія не зможе стримати «могутність» російських військ, а «за кілька місяців [ніхто вже] не буде [розмовляти про мир] ні з українцями, ні із Заходом».
Згодом про «мирне» вирішення російсько-українського конфлікту йшлося під час конференції з євразійської безпеки, яка проходила в Мінську 26-27 жовтня в рамках білоруського головування в ОДКБ. Одним з основних спікерів тут виступив глава МЗС Угорщини Петер Сіярто, який за повідомленням МЗС РБ став несподіваним гостем для білоруської влади. Під час свого виступу він закликав «якнайшвидше», «припинити вогонь і провести мирні переговори, які б дозволили дійти мирного рішення», а також «відновити цивілізований діалог між Заходом і Сходом» (фактично – повернутися до business as usual). Він переконував, що Європа вже заплатила велику ціну за війну, тож її треба припинити, оскільки в подальшому ситуація на полі бою лише погіршуватиметься. Вже після конференції під час зустрічі з угорським міністром його ідеї підтримав й О. Лукашенко: «Наша позиція щодо України приблизно така сама, як Угорщини. Нам ця війна не потрібна… переконаний, що якби європейці захотіли, ми могли б закінчити цю війну та домовитися».
О. Лукашенко згадав тему «миру» наступного дня після зустрічі з П. Сіярто. Перебуваючи з візитом у Мінському районі він ще раз закликав до негайних переговорів без попередніх умов: «Головне — дали команду Стоп… ніякі війська не рухаються, ніхто не стріляє, резерви ніхто не підкидає, комунікації не відновлюють. Зупинилися та ведемо переговори. Переговори про що – про землю та про мир». При цьому він вирішив додати, що Україна вже втратила багато військових, а її підтримка з боку США не буде безкінечною.
Нарешті, про роль Білорусі у «миротворчому» процесі говорив 30 жовтня міністр оборони РБ Віктор Хренін на Сяньшанському форумі в Пекіні. Він назвав «військове протистояння на території України» загрозою для глобальної безпеки і додав, що «позиція Республіки Білорусь незмінна – ми, як і раніше, готові всіляко сприяти його мирному врегулюванню та виступати переговорним майданчиком».
Розмови про припинення вогню, як правило, супроводжувалися загрозливою риторикою. До прикладу, перебуваючи з візитом на навчальному об’єкті Міноборони РБ О. Лукашенко натякнув на можливе застосування ядерної зброї: «У мене складається враження, що американці штовхають росіян до застосування найстрашнішої зброї. Озброєння Володимира Зеленського та його армії, оснащення ракетами далекого радіусу дії… Ви уявляєте: на глибину 300 кілометрів потужні ракети вражатимуть російську територію. Ви що, думаєте, президент Росії та військові на це спокійно дивитимуться?». Аналогічну тезу про відповідальність США у випадку «вимушеного» застосування «найстрашнішої» зброї (тобто ядерної) він висловив і під час вищезгаданих переговорів із угорським міністром закордонних справ.
Білоруське керівництво також апелювало до обстановки на західному кордоні, заявляючи, що готується до нападу ззовні, тому веде підготовку до «активної оборони» (за словами О. Лукашенка – щоб у будь-який момент можна було перейти в наступ). «Досвід сучасної війни повністю нами засвоєно. До середини наступного року ми матимемо все в повному обсязі, що нам необхідно: зв’язок, розвідка, безпілотники, ударні зокрема, активний захист», – сказав Лукашенко, анонсувавши будівництво ліній захисту по периметру кордону, організованих «з урахуванням сучасних воєн, у тому числі в Україні, та рекомендацій ПВК «Вагнер»».
Наприкінці жовтня ще одна войовнича заява в бік європейських сусідів пролунала від першого заступника держсекретаря Ради безпеки РБ Павла Муравейка. Він звинуватив колективний Захід в економічній агресії проти Білорусі й зазначив, що Мінськ «з погляду банальної логіки має всі підстави, щоб прорубати життєво важливий коридор [через Литву для забезпечення експорту білоруських товарів] силою зброї». Водночас, він додав: «в інших умовах нас би ніхто у світі не засудив, смію припустити. Але не в теперішніх, коли на країну чиниться безпрецедентний тиск із боку Заходу».
У цьому контексті зазначимо, що з 3 жовтня у ЗС РБ за дорученням О. Лукашенка стартував черговий етап перевірки бойової готовності, під час якої проводились навчання з урахуванням досвіду бойових дій в Україні. Також з 3 до 6 жовтня проводилися заняття з мобілізаційної готовності органів управління територіальної оборони до формування територіальних військ. 19 жовтня в РБ за дорученням О. Лукашенка стартувала раптова перевірка бойової готовності добровольчих підрозділів, що складаються з військовослужбовців, які раніше проходили службу у спецпідрозділах міліції та внутрішніх військ. 24 жовтня стартував оперативний збір командного складу ЗС РБ, який завершився колегією Міністерства оборони. На заході підбили підсумки підготовки військовослужбовців у 2022/23 навчальному році, а також поставили завдання на 2023/24 навчальний рік.
У жовтні керівництво Білорусі також ініціювало внесення змін до законів з питань забезпечення національної безпеки. Серед запропонованих заходів були такі:
- кратне підвищення штрафів за порушення проти призову на військову службу та військовий облік (неявка, неоповіщення і т.д.);
- запровадження сповіщень про призов через SMS-повідомлення;
- запровадження поняття апарату посилення. Це громадяни, які залучаються для надання допомоги військовим комісаріатам, органам державної безпеки у проведенні оповіщення, призову та відправлення (постачання) мобілізаційних ресурсів до Збройних Сил, інших військ та військових формувань;
- затвердження норми, яка дозволить залучати громадян РБ віком від 16 років до виконання робіт оборонного характеру у мирний час до введення воєнного стану. Як стверджується, така участь відбуватиметься на добровільній основі;
- затвердження у Білорусі уповноваженого держоргану з мобілізаційної підготовки економіки.
Активно працюючи над просуванням російських інтересів О. Лукашенко сподівався на компенсацію від РФ у вигляді подальших економічних поступок, які він мав намір обговорити на зустрічі з В. Путіним під час саміту СНД в Киргизстані 13 жовтня. Однак Білорусь була не у фокусі уваги російського керівництва. Практично в останній момент президент РФ відмовився від зустрічі з білоруським колегою. Помічник В. Путіна Ю. Ушаков послався на те, що «досить тісні контакти між двома президентами, і особистих зустрічей дуже багато цього року, і телефоном вони часто спілкуються». Діалог високого рівня між Росією та Білоруссю активізувався лише наприкінці жовтня, коли до Мінська для участі у конференції з євразійської безпеки прибув керівник МЗС Росії С. Лавров. Там він провів зустрічі з О. Лукашенком (передав привіт від В. Путіна та подякував за «своєчасне» проведення конференції, під час якої закликав до створення нової архітектури безпеки, яка б охоплювала весь євразійський континент), головою МЗС Угорщини П. Сійярто та головою білоруського МЗС С. Алейником (обговорили підготовку до спільного засідання колегій МЗС двох країн, що відбудеться в грудні, в рамках якого планується прийняти Програму узгоджених дій у галузі зовнішньої політики держав-учасниць Договору про створення Союзної держави на 2024-2026 роки).
Інтеграційний порядок денний продовжував просувати апарат Союзної держави (СД). Так, держсекретар СД Дмитро Мезенцев у жовтні відвідав підконтрольний Росії грузинський регіон Південна Осетія та зустрівся з т.зв. головою місцевого «МЗС» Ахсаром Джіоєвим. У ході бесіди обговорювалося співробітництво у «сферах культури, освіти, науки та спорту, що реалізується Постійним Комітетом Союзної держави». Крім того, 27 жовтня до Мінська для проведення двосторонніх міжвідомчих консультацій прибула делегація «міністрів» з Абхазії, ще одного грузинського регіону, який контролює РФ. До складу делегації увійшли «міністр закордонних справ» Інал Ардзінба, «міністр внутрішніх справ» Роберт Кіут, «міністр охорони здоров’я» Едуард Бутба, «в.о. міністра культури» Дінара Смир, «міністр з надзвичайних ситуацій» Лев Квіцінія, «голова адміністрації» Сухумі Беслан Ешба, «голова Держкомітету у справах молоді та спорту» Тараш Хагба. У Мінську вони зустрілися з керівником апарату Ради міністрів Білорусі Костянтином Бураком та послом Росії у Білорусі Борисом Гризловим. Також відбулися зустрічі з керівниками профільних відомств «з метою вироблення галузевих двосторонніх проектів». «Ми створюємо серйозний фундамент для розвитку міждержавних відносин з Білоруссю», — заявив І. Ардзінба. Лідер окупованої Абхазії Аслан Бжанія у жовтні також розповідав російським ЗМІ, що контакти з білоруськими чиновниками мають регулярний характер.
У жовтні в інформаційному просторі знову спливла тема ядерної зброї. Близький до Радбезу РБ телеграм-канал «Невольфович» опублікував інфографіку з описом даних про ядерний арсенал у РБ. Там вперше було опубліковано інформацію про те, що крім ядерних боєприпасів для ОТРК «Іскандер-М» та переобладнаних штурмовиків Су-25К, до Білорусі було завезено спецбоєприпаси для фронтових бомбардувальників Су-24М. Також ТГ-канал повідомив, що було відновлено стартові майданчики для міжконтинентальних ракет «Тополя». Однак про їх постановку на озброєння поки не йдеться.
Українське командування зберігало пильність стосовно процесів в Білорусі. За даними командувача Об’єднаних Сил ЗСУ Сергія Наєва, на кінець жовтня в РБ знаходилось близько 2 тис. російських військових. Вони обслуговують низку російських об’єктів, зокрема системи ППО та літаки. Переважна ж більшість мобілізованих росіян, що проходили навчання в РБ, були виведені з території країни ще влітку. Загалом через полігони Білорусі пройшло до 24 тис. осіб. Разом з тим в українській воєнній розвідці зазначали, що Росія не полишала спроб втягнути Білорусь у наземну операцію у війні проти України. На думку ГУР МО, це є стратегічним завданням для Кремля, тому РФ робитиме нові і нові спроби в цьому напрямку. Крім того, за даними розвідки, Росія активно працює з промисловістю Білорусі, щоб нарощувати виробництво боєприпасів, які використовуються проти України.
Читайте вересневий огляд подій в Білорусі за посиланням.
Володимир Головко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України
Ольга Кравченко, аналітик Центру політичного аналізу
Подписывайтесь на наш телеграм-канал. Инсайды о Китае — без лицемерия и пропаганды.
