Сукупний борг Росії, Венесуели та Ірану перед Китаєм сягнув 310,1 млрд доларів, що становить 30,1% від 1,031 трлн доларів китайського боргу, який відстежується у 30 країнах світу, повідомляє NV.
Усі три держави перебувають під всеосяжними західними санкціями, що обмежують їхній доступ до фінансування в доларах США. У результаті Пекін став ключовим джерелом зовнішніх позик для економік-ізгоїв.
Для Китаю такі позичальники – зручні партнери за умов обмеженого вибору, що забезпечує Пекіну додатковий важіль впливу на умови кредитування та посилює залежність цих країн від китайського капіталу.
Першу трійку за рівнем заборгованості очолюють країни, що перебувають під жорсткими обмеженнями Заходу та не мають альтернативних джерел фінансування:
- Росія – 169 млрд доларів (134 млрд фунтів стерлінгів)
- Венесуела – 113 млрд доларів (90 млрд фунтів стерлінгів)
- Пакистан – 69 млрд доларів (55 млрд фунтів стерлінгів)
До десятки найбільших позичальників також увійшли Ангола ($65 млрд), Казахстан ($64 млрд), Індонезія ($55 млрд), Бразилія ($54 млрд), Аргентина ($38 млрд), В’єтнам ($29 млрд) і Туреччина ($28 млрд).
Як зазначається, Іран, який у 2021 році підписав із Пекіном 25-річну угоду про стратегічне співробітництво, посідає 11-те місце із заборгованістю 28 млрд доларів (22,3 млрд фунтів стерлінгів).
До другої десятки позичальників входять Еквадор ($26 млрд), Південна Африка ($21 млрд), Лаос ($21 млрд) та Ефіопія ($20 млрд). Аналогічні показники у $20 млрд мають Бангладеш і Шрі-Ланка. Замикають цей блок Судан ($18 млрд), Узбекистан ($18 млрд) і Перу ($17 млрд).
У третій десятці країн знаходяться Камбоджа (16 млрд доларів), Малайзія (16 млрд доларів), Єгипет (15 млрд доларів), Нігерія (15 млрд доларів), М’янма (14 млрд доларів), Замбія (14 млрд доларів), Демократична Республіка Конго (13 млрд доларів) та Кенія (13 млрд доларів).
Найнижчі показники у ТОП-30 мають Туркменістан (12 млрд доларів) та Білорусь, борг якої перед Пекіном сягнув 11 млрд доларів (9 млрд фунтів стерлінгів).
Аналітики зазначають, що колосальна залежність Москви від китайського капіталу на тлі західних санкцій перетворює Росію на головного фінансового сателіта Пекіна, тоді як інші ізольовані режими стрімко втрачають економічну суб’єктність, повністю підлаштовуючись під інтереси китайської кредитної експансії.
У результаті Китай стає кредитором останньої надії для автократичних режимів. Така концентрація боргових зобов’язань дозволяє Пекіну не тільки диктувати умови знижок на нафту та сировину, а й перетворювати фінансову залежність Москви, Каракаса та Тегерана на прямий політичний вплив.
Подписывайтесь на наш телеграм-канал. Инсайды о Китае — без лицемерия и пропаганды.
