Примус до нейтралітету: 9 кроків, які мають стримати Китай від підтримки агресії РФ

Примус до нейтралітету: 9 кроків, які мають стримати Китай від підтримки агресії РФ

Після місяця війни Росії проти України Китай оговтався від несподіванки розв’язання Росією конфлікту та загалом сформував свою зовнішньополітичну позицію з цього приводу.

Більшість експертного середовища називає її «проросійською нейтральністю», оскільки Китай заявляє, що підтримує мир, і закликає сторони знайти вирішення конфлікту шляхом переговорів. Проте, з іншого боку, не засуджує дії Росії, критикує «розширення НАТО на Схід», покладаючи на нього та на США причини війни, продовжує заявляти про необхідність поваги до «раціональних безпекових занепокоєнь» Росії.

Крім цього, медіасередовище Китаю повністю ретранслює російське бачення ситуації та навіть поширює відверту дезінформацію, наприклад щодо діяльності так званих двадцяти біолабораторій США в Україні.

Чи можливо в такій ситуації вплинути на Китай та змусити його утримуватися від відвертої допомоги режиму Путіна?

І які кроки в цьому контексті здатна зробити Україна?

Стратегія продовження тиску

Наразі головне завдання на китайському напрямку для України виконано.

Завдяки низці зустрічей між американською та китайською сторонами очевидно, що так зване розрекламоване «no limit» стратегічне партнерство між Китаєм та Росією має чіткі кордони, які Китай з тих чи інших причин поки що не готовий перетинати.

Найголовнішим досягненням є те, що Китай не буде передавати військову або військово-технічну допомогу Росії (принаймні, так заявляє).

Крім того, відповідно до оцінок провідних спеціалістів по Китаю, Пекін загалом буде дотримуватися санкційного режиму, побоюючись потрапити під вторинні санкції Заходу.

Паралельно, щоб зберегти обличчя, Китай продовжуватиме торгівлю з Росією, а на дипломатичному рівні та в медіа повторюватиме наративи про «no limit» китайсько-російське партнерство, паралельно дистанціюючись від російських дій.

Таке дистанціювання в тому числі полягає в тому, що Китай заявляє, що не знав про наміри Росії почати війну; що Китай виступає за мир, і покладання відповідальності на Китай не має підґрунтя. Крім цього, Китай надаватиме деяку гуманітарну допомогу Україні, щоб зберегти формальний імідж нейтральної країни з дотриманням принципів міжнародного права.

Загалом очікується, що позиція Китаю не буде змінюватися від наявної «проросійської нейтральності». Та це не означає, що тиск на Пекін більше не потрібен. Такий тиск дозволяє сподіватися на деякі зміни китайської позиції або принаймні може запобігти руху Китаю в проросійський бік.

Необхідним є закріплення в китайському керівництві чіткого переконання про неприйнятність надання Росії військової, військово-технічної підтримки або передачі технологій подвійного використання; а також формування твердого розуміння, що практична підтримка Китаєм Росії грає проти його довгострокових національних інтересів, і тому від Росії слід обережно дистанціюватися.

Це дозволить підкріпити позицію щодо необхідності дотримання Китаєм санкційного режиму Заходу, а також здатне посилити гуманітарну підтримку України з боку КНР.

А на додачу, в політичному та експертному середовищі Заходу має сформуватися наратив, що Китай несе частину відповідальності за дії Росії, тому повинен здійснювати тиск на російську сторону задля деескалації ситуації.

Стратегія тиску

Що тут можуть зробити ЄС та Україна?

По-перше, на дипломатичному рівні у переговорах з китайською стороною постійно акцентувати на значних втратах цивільних об’єктів та мирних жителів, які значно збільшуються.

Зазначене може мати вплив у тому контексті, що Китай має власний негативний досвід отримання ракетних ударів, атак проти китайських цивільних (наприклад, знищення посольства Китаю в Белграді в 1999 році) та стійку негативну позицію з цього питання.

По-друге, слід зосередити увагу на раціональних безпекових інтересах України. Зокрема, Китай у своїх тезах повторює російський наратив про «раціональні безпекові занепокоєння» Росії в Європі, тому Україні слід також говорити, що Україна має «раціональні безпекові інтереси» і право на самозахист.

Це збігається з китайськими принципами зовнішньої політики, тому може бути додатковим аргументом, який дещо посилюватиме українську позицію.

По-третє, в експертному та медіасередовищі Заходу акцентувати на тому, що навіть непряме підтримання Китаєм Росії так чи інакше є підтримкою воєнних злочинів в Україні.

Позиціонування Росії як воєнного злочинця створює проблеми для Китаю та його іміджу.

А відповідно, змушує Пекін виправдовуватися та дистанціюватися від дій РФ в Україні.

Зазначена теза сама по собі не буде визначальною, проте матиме якийсь вплив, оскільки у разі її широкого поширення в експертних колах та медіа збільшить занепокоєння Китаю щодо погіршення власного іміджу через Росію.

По-четверте, в аргументації звертатися до власних інтересів Китаю як глобального гравця.

Компартія Китаю дуже егоцентрична і спостерігає за ситуацією крізь призму власних національних інтересів. Звертання до міжнародного права в нормальних умовах допомагає, в екстремальних – ні.

Потрібно постійно наголошувати на тому, що РФ порушує міжнародне право, проте цього не буде достатньо, щоб змінити позицію Пекіна. У зв’язку з цим слід звертати увагу на довгострокові інтереси Пекіна, зокрема просуваючи тезу, що якщо Китай хоче стати глобальним гравцем і забезпечити собі дружні, конструктивні та прогнозовані відносини із Заходом, підтримка Китаєм Росії не допоможе.

По-п’яте, слід збільшувати суб’єктність України в дискурсі російсько-української війни.

В китайському дискурсі мало говорять про Україну як про гравця. Натомість учасниками конфлікту називають США, Росію, НАТО, ЄС.

У зв’язку з цим потрібно підвищувати сприйняття Китаєм України, яка має свою стійку державність та націю. Україна – це не доповнення Росії чи маріонетка Заходу, Україна – це суверенна держава, яка має свої інтереси, і Китай має серйозно до цього ставитися.

По-шосте, через європейських партнерів, експертів потрібно поширювати чітку та однозначну тезу, що будь-яка підтримка Китаєм Росії (військова, технологічна, надання допомоги в обході санкцій) зруйнує економічні відносини з ЄС та Східною Європою, підірве довгострокові економічні інтереси та проєкти, які є дуже важливими для Пекіна.

Китай має усвідомити, що позиція ЄС з цього питання є чіткою та однозначною і не має подвійних тлумачень.

А у разі передачі Китаєм Росії військової техніки та нових технологій вони рано чи пізно опиняться на полі бою та в руках Збройних сил України та будуть передані США.

По-сьоме, слід посилювати наратив, що воєнні дії РФ в Україні не залишають можливості для перебування Китаю в т.зв. «сірій зоні», без чіткої позиції.

В умовах значної поляризації світу вибір між міжнародним правом та воєнними злочинами стає нагальним та є індикатором для всього міжнародного середовища щодо того, чи може Китай бути насправді глобальним лідером та неупередженим гравцем.

Подальше погіршення гуманітарної ситуації в Україні поступово підштовхуватиме Китай до деякої зміни своєї позиції.

По-восьме, слід використовувати факт збільшення світових цін на продукцію сільського господарства як наслідок воєнної агресії РФ та як аргумент для тиску на Китай в країнах, що розвиваються, які можуть значно постраждати від нестачі продовольства, зокрема на Близькому Сході та в Африці.

Треба посилити там наратив із проханням до Китаю вплинути на Росію з метою стабілізації економічної ситуації та досягнення продовольчої безпеки. В іншому випадку це негативно впливатиме на репутацію Китаю в країнах, що розвиваються, які важливі для китайських геоекономічних інтересів.

Врешті-решт, потрібно наголошувати на тому, що імідж Китаю в очах іноземного бізнесу може бути суттєво погіршений, що призведе до його часткового виходу з КНР.

Зокрема, німецькі компанії значним чином покладалися на китайський та російський ринки, розділяли економіку і політику, недооцінюючи геополітичні аспекти. Наразі втрата ринків у РФ фактично призвела до паніки в німецькому бізнесі, і його позиція суттєво змінилася.

За допомогою іноземних компаній, які зацікавлені у веденні бізнесу з КНР, можна посилити наратив, що Китай має можливість і повинен відігравати більш активну та відповідальну роль у світі. Наприклад, теза про те, «що станеться, якщо Китай атакує Тайвань, і чи готові ми втратити мільярди в Китаї, як ми втратили в Росії», додасть дискусій в бізнес-спільноті та впливатиме також на позицію Китаю.

Загалом провідні експерти по Китаю, з якими вдалося поспілкуватися на цю тему, песимістичні в тому, що позиція Пекіна може бути докорінно змінена, оскільки дружні та стабільні відносини з Росією важливі для КНР, щоб виграти стратегічну конкуренцію з США та не залишитися наодинці у протистоянні з Заходом

Проте, використовуючи зацікавленість Китаю у відносинах із Заходом, передусім з ЄС, які є набагато важливішими для економічного та технологічного розвитку КНР, можна досягти деяких змін на користь України.

І завдання української дипломатії, експертного та медіасередовища – синергетично працювати в цьому напрямку.

Юрій Пойта, керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics Research Network.

Джерело: «Європейська правда»

Подписывайтесь на наш телеграм-канал. Инсайды о Китае — без лицемерия и пропаганды.

Оставить комментарий

Оставить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.