Лідери ЄС та США докладали значних політико-дипломатичних зусиль, щоб не випускати тему російсько-українського врегулювання із зовнішньополітичного порядку денного китайського керівництва.
На початку листопада відбулися переговори у відео-форматі канцлера Німеччини Олафа Шольца та Сі Цзіньпіна. І хоча було заявлено, що значну увагу було приділено ескалації на Близькому Сході, сторони також, згідно з заявою німецького уряду, «продовжили говорити про загарбницьку війну Росії проти України та її наслідки; у розмові було ще раз наголошено, що ядерну війну не можна вести, і в ній неможливо виграти». Згідно з повідомленням китайської сторони, Сі Цзіньпін заявив: «Незалежно від того, чи йдеться про палестино-ізраїльський конфлікт чи українську кризу, ці проблеми потрібно вирішувати докорінно. КНР та ЄС мають докласти зусиль для врегулювання цих конфліктів, відіграти конструктивну роль у просуванні регіонального миру та розвитку». І при цьому уточнив, що «вирішення проблем в односторонньому порядку може призвести до виникнення дисбалансу та ескалації», відповідно, «процес врегулювання має спиратися на стійкий та ефективний механізм забезпечення безпеки».
На початку листопада відбулася зустріч радника з національної безпеки Чехії Томаша Пояра з керівником канцелярії Комісії із закордонних справ Центрального комітету Компартії Китаю Ван І, під час якої останній висловив готовність до посилення координації навколо російсько-українського врегулювання.
3 листопада в Пекіні відбулася зустріч прем’єр-міністра Греції Кіріакоса Міцотакіса із Сі Цзіньпіном. Серед іншого, сторони обговорили російсько-українську війну. Зокрема, К. Міцотакіс підкреслив важливу роль, яку Китай як постійний член Ради Безпеки ООН може зіграти у підтримці міжнародного миру та вирішенні глобальних криз, включаючи російсько-українську.
6 листопада голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель, виступаючи з програмною промовою на щорічній конференції послів ЄС, повідомив: «Я сказав відверто нашим друзям у Китаї, що ми очікуємо більшого від них по Україні. Ми не очікуємо, що вони ухвалять нашу позицію. Але так, очікуємо, що вони взаємодіятимуть більше з Україною, зокрема у питаннях гуманітарної допомоги та в тому, щоб переконати Росію вивести війська з України». У свою чергу, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн прямо заявила: «Те, як Китай позиціонує себе щодо російської війни, звичайно ж, визначить наші майбутні відносини». За її словами, Євросоюз «має продовжувати взаємодіяти з Китаєм, щоб його підтримка Росії була якомога більш обмеженою».
9 листопада у Сан-Франциско відбулися переговори міністра фінансів США Джанет Йеллен із віце-прем’єром Держради КНР Хе Ліфеном. Безпосередньо перед зустріччю Дж. Йеллен попередила, що США «продовжуватимуть робити цілеспрямовані дії, щоб захистити свою національну безпеку та національну безпеку наших союзників». Хоча і зробила застереження, що Вашингтон має намір «ясно повідомляти про ці дії, щоб уникнути будь-якого непорозуміння чи прорахунку». А після переговорів Дж. Йеллен повідомила, що адміністрація США попередила Китай про можливість застосування подальших санкцій у разі надання Росії допомоги у зв’язку з її війною проти України: «У ході наших переговорів я наголосила, що для нас дуже важливо, щоб [китайські] компанії не надавали матеріальної підтримки російському оборонно-промисловому комплексу, і ми готові до запровадження подальших санкцій. Ми хотіли б, щоб Китай припинив це. Особливо коли ми можемо надати інформацію». І далі вона пояснила: «Ми бачимо свідчення того, що китайські фірми – я, звичайно, не кажу, що з відома китайського уряду, – але деякі китайські приватні компанії можуть сприяти постачанню цього обладнання та матеріалів до Росії. А також те, що деякі фінансові установи можуть бути залучені до процесу сприяння цьому потоку». За її словами, американський уряд стурбований тим, що «обладнання, критично важливе для військових зусиль Росії», обходить західні санкційні обмеження і купується Москвою. «І ми рішуче налаштовані на те, щоб зробити все можливе, щоб припинити цей потік матеріалів…», — констатувала Дж. Йеллен. За повідомленням агентства Xinhua, Хе Ліфен, у свою чергу, закликав Вашингтон «вжити конкретних кроків» для врегулювання проблеми односторонніх санкцій, але при цьому наголошувалося, що консультації пройшли конструктивно.
Значне місце тема російсько-українського врегулювання зайняла під час очного саміту Джо Байдена та Сі Цзіньпіна. Зокрема, представник американської адміністрації заявив: «Президент Байден на більш коротких сесіях чітко висловив нашу стурбованість ситуацією навколо України…». У свою чергу, Ван Ї констатував, що між лідерами двох країн «відбувся хороший, всебічний і глибокий діалог». За його словами, сторони обмінялися думками щодо «української проблеми».
20 листопада війна Росії проти України обговорювалася під час телефонних переговорів Еммануеля Макрона та Сі Цзіньпіна. Президент Франції «наголосив на незмінній підтримці» України, а також висловив стурбованість у зв’язку з повідомленнями про військове співробітництво між Росією та Північною Кореєю. Крім того, він закликав китайську владу «підтримувати діалог» з Києвом. За інформацією агентства Reuters, глава Китаю, у свою чергу, заявив, що країна готова сприяти позитивному розвитку відносин між КНР та ЄС, оскільки зв’язки були напруженими через низку питань, починаючи від прагнення ЄС зменшити залежність ланцюга поставок від Китаю та закінчуючи війною РФ проти України. Вже 24 листопада Пекін відвідала міністр закордонних справ Франції Катрін Колонна. Після переговорів з Ван Ї, вона заявила: «Франція ще раз підкреслює, що її співпраця з Китаєм має важливе значення для просування справедливого та міцного миру». Крім того, французький міністр закликала Китай продовжувати працювати над своєю мирною пропозицією, одночасно гарантуючи, що китайські структури не допомагатимуть РФ у війні.
Реакція України на саміт Дж. Байдена та Сі Цзіньпіна була позитивною. Так, Володимир Зеленський зазначив: «Ми розуміємо, що цей факт є добрим для нас, їхня зустріч». А радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк дав ширший коментар: «Обережний оптимізм. Зустріч лідерів США та Китаю. Це відмінний сигнал світу – діалог замість протистояння, новий глобальний порядок, обов’язково потрібні правила, стабільність та передбачуваність. І другий момент – Росію нарешті викреслили зі списку тих, хто реально впливає на світові процеси».
Розмірковував про китайську зовнішньополітичну стратегію В. Зеленський в інтерв’ю The Sun: «Китай може тиснути на Росію більше. Я не бачу, щоб Китай був зацікавлений у Близькому Сході, як Росія та Іран. Я не думаю, що Китай зацікавлений у тому, щоби допомагати Росії окупувати Україну». І далі він пов’язав закінчення російської агресії з американо-китайською координацією в даному питанні: «І я дійсно думаю, що Росія тиснутиме доти, поки Сполучені Штати і Китай разом не скажуть їм дуже, дуже серйозно, щоб вони забиралися геть з території…». Про розвиток українсько-китайських відносин у спілкуванні з українськими ЗМІ розмірковував і голова ОП Андрій Єрмак: «Китай – великий гравець сьогодні. Але є дуже багато аргументів, які я вважаю дуже сильними для того, щоб наші стосунки стали набагато кращими. Я думаю, що найближчим часом ми бачитимемо таку дуже позитивну тенденцію». Зокрема, за його словами, важливо, щоб відбулася зустріч В. Зеленського та Сі Цзіньпіна, причому йде робота над візитом лідера України до КНР: «Є завдання від президента, щоб ми справді зробили все необхідне, щоб найближчим часом у нашого президента були особисті зустрічі з лідерами так званого Глобального Півдня, який включає і Китай, і Індію, і Бразилію, і таке інше. І дуже важливо, щоб зрештою відбулися візити нашого президента до цих країн». Водночас, А. Єрмак визнав, що комунікація з Китаєм «непроста». Він також висловив думку, що надалі Китай братиме участь у зустрічах радників щодо української «формули миру». Нарешті, голова ОП констатував «у минулому багато було, що призвело до того, що відносини сьогодні такі, які вони є. Ми точно працюємо над тим, щоб вони були кращими».
Звернімо увагу на більш стримані оцінки, висловлені головою Комітету Верховної Ради із зовнішньої політики та міжпарламентської співпраці Олександром Мережком («Слуга народу»). Він вважає, що Китай перебуває у виграші від російсько-української війни. По-перше, «політичний виграш» — Росія була змушена через свою слабкість піти в китайські обійми: вона перетворюється з молодшого партнера на васала, який повністю залежатиме від Китаю. По-друге, «стратегічний виграш» — Пекін сподівається, що агресивна війна Росії проти України, якщо не послабить західні країни, то принаймні продемонструє їхні болючі точки і відверне їх від Тайваню. О. Мережко вважає, що ключовою метою КНР є послабити лідера вільного світу, США, дискредитувати їх та створити коаліцію авторитарних держав під своїм лідерством. Зазначимо й думку О. Мережка, що Україні за прикладом Німеччини та Великобританії потрібно сформувати державну стратегію щодо Китаю. Примітна і теза нардепа, що китайська пропозиція приєднатися до відновлення стане справжньою спокусою для України: «Особливо, коли Китай запропонує мільярди грошей на відновлення інфраструктури, причому, як кажуть американці, без жодних умов. Але є одна проблема, і це я почув від представників одного аналітичного центру республіканського штибу у Сполучених Штатах. Мені сказали: якщо Україна віддасть хоча б один контракт китайським фірмам, то можете забути про американську економічну допомогу. Треба це враховувати».
Посол України у КНР Павло Рябікін дав українським ЗМІ інтерв’ю, присвячене піврічним підсумкам свого перебування у країні. Зазначимо такі його тези. Посол визнав складність у налагодженні взаємодії на високому рівні. За півроку йому вдалося «провести низку зустрічей у зовнішньополітичному відомстві, Мінкомерції, поспілкуватися зі спецпредставником уряду КНР щодо Євразії Лі Хуеєм, відвідати провідні китайські think-tanks». І додав, що на етапі узгодження перебувають його зустрічі з представниками парламенту та органів виконавчої влади Китаю. Українські товари за своєю номенклатурою не можуть конкурувати із російськими товарами на китайському ринку. Обмежено можливості і українського впливу і на великі китайські компанії, які працюють у Росії, щоб ті залишили країну-агресора. Практично єдиним механізмом є застосування санкцій, але «відкритим є питання дієвості таких заходів, які навряд чи змінять ситуацію, але створять труднощі в подальшому розвитку двостороннього політичного діалогу з Китаєм». Незважаючи на тиск Заходу, зокрема, ЄС, не спостерігається «змін у підході Китаю до питання відкритого нападу Росії на Україну».
Росія всіляко демонструвала «всепогодність стратегічного співробітництва» з Китаєм. Як символічний жест 8 листопада В. Путін прийняв заступника голови Центральної військової ради (ЦВС) КНР Чжан Юся, який приїхав для переговорів з С. Шойгу щодо військово-технічного співробітництва. Російський президент повторив стандартні тези, що Росія та Китай не будують жодних військових союзів за прикладом часів холодної війни, а взаємодія двох країн спрямована на стабілізацію міжнародної обстановки. В. Путін підкреслив «зростаюче значення» співпраці у військовій та військово-технічній сфері. Зокрема, він сказав: «А щодо військово-технічної, то тут, звичайно, на перше місце виходить наша робота у високотехнологічних сферах. Маю на увазі і космос, у тому числі високоорбітальні угруповання, маю на увазі і сучасні види озброєнь, перспективні, які, безперечно, забезпечать стратегічну безпеку як Росії, так і КНР».
На відкритій частині зустрічі Чжан Юся сказав, звертаючись до В. Путіна: «Російська Федерація під Вашим керівництвом наполегливо стоїть перед санкціями Заходу, що показує: ніякі труднощі не згинають Вас і Росію. За це китайська сторона висловлює повагу». Пізніше сайт Міноборони КНР навів слова Чжан Юся, що останніми роками відносини між військовими КНР та Росії демонструють «потужну динаміку розвитку» і «багато позитивних моментів спостерігається в кожній із областей співпраці». Він також виступив за подальше поглиблення практичної співпраці між збройними силами РФ і КНР, спільний захист інтересів обох країн і підтримки світового, а також регіонального процвітання і стабільності.
Загалом візит Чжан Юся був присвячений обговоренню питань військового та військово-технічного співробітництва між країнами. Проте суттєвих деталей про те, що саме обговорювали сторони, не озвучувалося. У протокольних повідомленнях констатувалися традиційні гасла, а також не дуже ясні натяки. Наприклад, цитувалася пропозиція з боку С. Шойгу «обговорити подальші кроки щодо нарощування двосторонньої співпраці в оборонній сфері, а також обмінятися думками з питань міжнародного порядку денного». І далі: «Переконаний, що сьогоднішня зустріч стане черговим кроком до поглиблення багатопрофільних зв’язків між нашими країнами та військовими відомствами». До речі, С. Шойгу констатував і таке: «Російсько-китайські відносини у військовій галузі неухильно розвиваються в усіх напрямках. Регулярно проводимо спільні заходи оперативної та бойової підготовки на суші, у повітрі та на морі, пліч-о-пліч успішно відпрацьовуємо навчально-бойові завдання різної складності. Причому всі ці дії не спрямовані проти третіх країн і проводяться виключно на користь один одного».
У свою чергу, заступник голови Центральної військової ради КНР Чжан Юся нагадав, що «сторони завжди підтримують одна одну у питаннях, що стосуються корінних інтересів та ключових занепокоєнь сторін, тісно взаємодіють у міжнародних та регіональних справах». А своє завдання він описав так: реалізувати всі домовленості лідерів РФ та КНР «і просувати практичну співпрацю у військовій сфері, сприяти подальшому зміцненню міжармійських відносин».
У російському медійному просторі переговори Сі Цзіньпіна та Дж. Байдена викликали певну нервозність. У соцмережах навіть звучала теза, що Китай зраджує Росію. Проте офіційні речники демонстрували спокій. А голова комітету Держдуми з міжнародних справ, лідер ЛДПР Леонід Слуцький висловив найбільш бажану для Росії оцінку саміту Дж. Байдена і Сі Цзіньпіна: «Підсумки переговорів лідерів Китаю та США навряд чи можна назвати розрядкою… І про американський розворот Китаю за політики нинішньої адміністрації в Білому домі говорити в таких умовах не варто. Так само як і про порушення домовленостей із Росією. Пекін був і залишається стратегічним партнером Москви». Причому приводом для такої «вагомої» думки стало те, що президент США знову назвав лідера КНР «диктатором».
Втім, тональність висловлювань інших офіційних російських спікерів була стриманішою. Заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков повідомив, що «в контактах з китайськими колегами ми провели відповідну звірку годинників, за що ми їм, безумовно, вдячні». А Дмитро Пєсков зазначив, що, «безумовно, є певні нюанси у позиції Китаю щодо України». Але додав: «Ми їх знаємо, наші китайські друзі нам відкрито про це говорять. Але нас поєднує з Китаєм абсолютна ідеологічна схожість у поглядах на світові справи, поглядах на неприпустимість диктату у світових справах, на неприпустимість неповаги один до одного. І ось тут ми виступаємо із спільних позицій, це є запорукою того, що у стратегічному плані ми діємо в унісон із КНР».
21-23 листопада з офіційним візитом у Китаї була делегація Держдуми РФ на чолі з В’ячеславом Володіним. 21 листопада відбулася зустріч із китайською делегацією на чолі з головою Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (ВСНП) Чжао Лецзі. На ній В. Володін заявив: «Треба визнати, що ми далекі від оптимального формату, далекі від тієї динаміки, яку сьогодні мають глави наших держав». І далі він зазначив: «І ми більше, ніж стратегічні партнери. Думаю, що зараз усі це розуміють і, звісно, така динаміка відносин – вона і від парламентів потребує такої ж роботи».
Олександр Лукашенко вкотре змінив посла у Китаї – ним став міністр економіки Олександр Червяков. Заміну було зроблено досить несподівано, як мінімум, для попереднього посла. У першій половині листопада посол Юрій Сенько ще активно розповідав у білоруських ЗМІ про те, як «динамічно розвиваються відносини Білорусі та Китаю». Водночас О.Червяков на початку листопада був із візитом у Шанхаї, де брав участь у міжнародному економічному форумі «Райдужний міст» (Хунцяо) та Китайській міжнародній виставці імпорту. 20 листопада було повідомлено, що О.Червякова призначено послом у КНР. Цього дня були й інші кадрові призначення на дипломатичному треку, але О.Лукашенко демонстративно запросив на окрему розмову лише О. Червякова та нового посла у Зімбабве, бо це, за його словами, «дві країни є надзвичайно важливими» для РБ. При цьому О. Лукашенко зазначив, що відносини Білорусі з КНР вже вибудовані за основними напрямками, визначені контакти, а тому новому послу доведеться працювати не на «голому місці». Більше того, він наголосив, що Китай «другий після Росії» або навіть «поряд з Росією» є основним партнером: «Допомагають нам і технологічно найвищими технологіями, і у фінансовому відношенні».
Читайте огляд жовтневих подій китайської політики за посиланням.
Володимир Головко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України
Подписывайтесь на наш телеграм-канал. Инсайды о Китае — без лицемерия и пропаганды.
