У листопаді спостерігалася певна стагнація білорусько-російських відносин. Кремль не мав нагальної потреби звертатися по допомогу до Мінська у сфері безпеки, тож вирішив сфокусуватися на підтримці робочих стосунків. Більше того, були помітні спроби В. Путіна уникнути особистих контактів з О. Лукашенком і як наслідок – зайвих економічних зобов’язань перед Білоруссю. Зокрема, візит російського президента до Мінська для участі у сесії Ради колективної безпеки ОДКБ (23.11) був досить коротким і завершився без офіційної зустрічі з О. Лукашенком, хоча лідер Білорусі провів переговори з кількома лідерами держав, які відвідали Мінськ цього дня, включаючи президентів Таджикистану та Киргизстану. Двостороння розмова з В. Путіним відбулася вже дорогою до аеропорту. Речник Кремля Дмитро Пєсков назвав її «повноцінною», хоча будь-яких подробиць про зміст переговорів не надала ні російська, ні білоруська сторона.
Натомість О. Лукашенко демонстрував готовність працювати на користь Росії, просуваючи ключові постулати російської зовнішньої політики. Білоруська сторона доклала значних зусиль, щоб залучити до участі у заходах ОДКБ Вірменію, керівництво якої у повному складі бойкотувало саміт організації, похитнувши авторитет Росії в ОДКБ. О. Лукашенко проводив телефонні переговори з прем’єром Н. Пашиняном, а голова МЗС РБ С. Алейник – зі своїм колегою А. Мірзояном, втім, дипломатичні зусилля Білорусі не принесли результату. Тож вже під час зустрічі лідерів країн ОДКБ О. Лукашенко розкритикував Вірменію, висловивши значною мірою російське невдоволення. Зокрема, він закликав вирішувати проблемні питання за столом переговорів, а «не робити демаршів без причини», дорікнув «деяким партнерам» провокаційною поведінкою та назвав дії, спрямовані на створення «конфліктних ситуацій» всередині ОДКБ «безвідповідальними та недалекоглядними», якими займаються лише «політики-одноденки».
Виступ О. Лукашенка на саміті також торкався тем, які відображали радше російські зовнішньополітичні інтереси. Так, білоруський лідер звинуватив НАТО у розширенні на схід, «відпрацюванні сценарію завдання ядерного удару по Білорусі», заявив про «військові провокації на кордоні», «інформаційні диверсії», «підготовку держпереворотів» та «відкриту демонстрацію готовності підключити до цієї мети сили НАТО». Там же прозвучала чергова заява О. Лукашенка про ядерну зброю: «На цьому фоні закиди щодо розміщення в нашій країні, на нашій території російської тактичної ядерної зброї просто абсурдні. Ми, повторюю всоте, нікому не загрожуємо. Ми просто вчимося так званому дипломатичному етикету у тих, хто зробив мову сили світовим трендом».
Крім цього, на початку листопада з боку білоруського керівництва продовжували лунати заклики до припинення «конфлікту в Україні» «в найкоротший термін». Така заява, зокрема, пролунала під час зустрічі міністра закордонних справ РБ С. Алейника з турецьким колегою Хаканом Фіданом (7-8.11).
Тож можна констатувати, що зусилля білоруського керівництва були спрямовані на вибудовування більш взаємовигідної з точки зору РБ співпраці з Росією, де Мінськ виступає на підтримку експансивної політики Москви, а натомість отримує широкий доступ до російських фінансових ресурсів і ринку збуту (серед вже озвучених «побажань» — будівництво другої АЕС за рахунок невикористаних коштів російського кредиту, наданого для будівництва першої станції; розширення співробітництва російських регіонів з білоруськими виробниками комунальної та сільгосптехніки; поглиблення співпраці у сфері імпортозаміщення тощо). Хоча спроби О. Лукашенка в останні кілька місяців провести особисту зустріч із Путіним, аби закріпити нову порцію відповідних вимог, важко назвати успішними. Варто нагадати не лише про відсутність зустрічі на саміті ОДКБ, а й відмову російського президента зустрічатися з О. Лукашенком на полях саміту СНД у жовтні цього року.
Якщо Білорусь була зацікавлена у вирішенні економічних проблем, то Росія вирішувала політичне завдання, наполягаючи на інтенсифікації процесів інтеграції з Білоруссю в межах Союзної держави (йдеться про зближення політичних та економічних систем, а також бюрократичних практик у різних сферах). Російське керівництво розраховує, що новий пакет інтеграційних програм на 2024-2026 рр. буде погоджено на рівні керівництва двох країн уже цього року. Як зауважив міністр економічного розвитку Росії Максим Решетніков, уряди РФ і РБ, які розробляють цей пакет, докладають для цього «особливих зусиль». Наразі в рамках Союзної держави реалізуються 28 програм, схвалених наприкінці 2021 року. Вони, за інформацією, озвученою на спільній колегії мінекономіки РБ та мінекономрозвитку РФ, виконані на 88% (повністю реалізовано 13 програм, ще 11 – у високому ступені готовності). Новий пакет програм може бути сфокусований на секторальній інтеграції (у промисловості, сільському господарстві тощо).
Зберігалося безпекове співробітництво між Білоруссю та Росією:
- 1 листопада уряд Росії схвалив Протокол про внесення змін до Угоди з Білоруссю про спільне забезпечення регіональної безпеки у військовій сфері. Він був підписаний у грудні 2022 року. Таким чином, у РФ почалися ратифікаційні процедури щодо даного протоколу (далі президент РФ має винести документ на голосування в Держдумі). Білорусь завершила ратифікаційні процедури зі свого боку у червні цього року. Документ передбачає можливість дислокації з’єднань та військових частин російської частини регіонального угруповання та об’єктів інфраструктури ЗС РФ, які забезпечують їхнє функціонування. Також акцентується забезпечення функціонування регіонального угруповання замість оперативної, мобілізаційної та бойової підготовки органів управління та військ (сил) даного угруповання.
- 8 листопада у Москві відбулися переговори секретаря Ради безпеки РФ М. Патрушева та держсекретаря білоруської Ради безпеки О. Вольфовича. Їхнім підсумком стало підписання плану заходів щодо розвитку співробітництва апаратів радбезів РБ та РФ на 2024-2025 роки (з акцентом на «протидії викликам та загрозам безпеці двох країн з боку України»). Сторони також обговорили поглиблення взаємодії між спецслужбами, правоохоронними органами та військовими відомствами двох країн та «нові підходи до забезпечення безпеки з урахуванням зміни військово-політичної обстановки в Європі». Крім того, М. Патрушев та О. Вольфович обговорювали підготовку двох документів. Йдеться про договір про гарантії взаємної безпеки між РФ та РБ, робота над яким, за словами О. Вольфовича, практично завершена: «Договір практично готовий, залишилося слово за нашими зовнішньополітичними відомствами. Я думаю, що найближчим часом його буде представлено для підписання главам наших держав». Також у фокусі була розробка Концепції безпеки Союзної держави. Очікується, що його представлять для підписання на засіданні Вищої держради СД уже наступного року.
У листопаді також помітною була активізація військової співпраці Білорусі з Іраном, яка, на думку деяких спостерігачів, є частиною ширшого процесу з налагодження відносин між Росією, Іраном та Китаєм. Так, 9 листопада у Мінську пройшло перше засідання білорусько-іранської комісії з військового співробітництва, під час якого було узгоджено план спільних заходів на 2024 рік. У публічному полі повідомлялося лише про домовленість щодо участі білоруських військових у багатосторонніх військових навчаннях в Ірані, а іранських – в АрМІ (Армійських міжнародних іграх) у Білорусі. Також помічник голови міноборони РБ В. Ревенко анонсував наступне засідання комісії у Тегерані. На думку експертів центру iSANS ( International Strategic Action Network for Security), інтереси Ірану в Білорусі можуть включати виробництво колісних тягачів, оптики, пускових установок. Білорусь також може бути частиною ланцюга з виробництва мікросхем – спільно з Китаєм. Те саме стосується виробництва супутників», — зазначили у центрі. Там також додали, що інтерес Білорусі полягає у виробництві дронів, «і вона вже є ланкою у виробничому ланцюзі для потреб Росії, поставляючи частини для збирання дронів «Герань- Шахед» у Єлабузі. Тому міжвідомча комісія працюватиме на постійній основі».
Також повідомлялося, що 13 листопада міністр оборони Білорусі Віктор Хренін побував із візитом в ОАЕ. Там він провів переговори з держміністром у справах оборони ОАЕ. Під час зустрічі сторони підписали угоди про військове співробітництво між країнами.
На внутрішньополітичному треку зберігалася увага до питань безпеки. Заступник міністра оборони Білорусі Андрій Жук повідомив, що цього року в РБ «серйозно уточнили систему підготовки військовослужбовців», затвердивши нову програму «з урахуванням тих світових конфліктів, які відбуваються зараз, для того, щоб вивчати те, що необхідно на війні». Повідомлялося про надходження до війська нових зразків озброєння. 15 листопада реактивна артилерійська бригада збройних сил РБ прийняла на озброєння комплекс реактивної системи залпового вогню «Полонез-М» – удосконалену версію РСЗВ «Полонез», що вже стоїть на озброєнні. Також у генштабі ЗС РБ заявили про плани оснастити комплексами БПЛА типу Supercam S350 всі батареї артилерії ЗС Білорусі та посилити спільну підготовку артилеристів з операторами безпілотних авіаційних комплексів. У листопаді також повідомлялося про створення у внутрішніх військах ще одного підрозділу спеціального призначення – «Торнадо». Загалом цього року вже було створено вісім нових загонів: «Рись» та «Беркут» у Мінську, «Шторм» у Бресті, «Тайфун» у Гродно, «Буран» у Гомелі, «Циклон» в Острівці, а також «Смерч» та «Честь» з числа добровольців та ветеранів.
Крім того, Білорусь постулює готовність використовувати всі доступні ресурси (у тому числі такі, що не мають прямого відношення до оборони) у критичний момент. Звернемо увагу на заяви голови Білоруського товариства мисливців та рибалок Ігоря Шуневича, згідно з якими в РБ розглядається можливість застосування навичок, екіпірування, техніки та зброї мисливців на користь територіальної оборони. «І насамперед, звичайно ж, у моєму розумінні, яке узгоджується з розумінням військового керівництва держави, – це використання мисливців як можливого снайперського прикриття. Це також може бути охорона об’єктів, відбиття нападів диверсійно-розвідувальних груп тощо», – заявив І. Шуневич , додавши, що у населення Білорусі знаходиться близько 100 тис. одиниць мисливської зброї.
У листопаді була помітна активізація білоруської опозиції на українському напрямку. 4-5 листопада у Львові пройшов Білорусько-український форум Острозьких, участь у якому взяли представники Офісу С. Тихановської, Об’єднаного перехідного кабінету (ОПК), Координаційної ради, полку Калиновського, представники експертного середовища двох країн та представники депутатського корпусу України, серед яких Олексій Гончаренко та Сергій Соболєв. На форумі обговорювалися формати взаємодії між країнами, основні проблеми та протиріччя двосторонніх відносин, тощо. У рамках форуму також відбулася закрита експертна зустріч на тему «Оцінка потенціалу білоруської опозиції в Білорусі та алгоритми впливу на білоруське суспільство з метою зниження довіри до режиму Лукашенка».
Результатом форуму, за даними ОПК, стала домовленість організувати у Верховній Раді України слухання щодо Білорусі. При цьому зазначено, що вони мають відбутися в рамках засідання одного з парламентських комітетів. Тобто, швидше за все, йдеться про локальний захід, можливо, у вигляді доповіді кількох депутатів. Також було обговорено можливість призначення спецпредставника від української влади з білоруського питання – він також має з’явитись при Верховній Раді (хоча з української сторони підтвердження цієї інформації не було).
Крім того, Фонд Кастуся Калиновського ініціював проведення 29 листопада у Києві конференції «Шлях да Волі», присвяченої обговоренню «стратегії звільнення Білорусі, гарантіям повернення учасників національно-визвольного руху, а також питанням компенсацій постраждалим від режиму та політичним в’язням».
Читайте жовтневий огляд подій в Білорусі за посиланням.
Володимир Головко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України
Ольга Кравченко, аналітик Центру політичного аналізу
Подписывайтесь на наш телеграм-канал. Инсайды о Китае — без лицемерия и пропаганды.
