"Ядерні щоки" Лукашенко

Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі

січень 2024 року

У січні більш помітною стала поступова уніфікація білоруських та російських підходів у сфері безпеки. Про це свідчать не лише публічні заяви керівництва Білорусі, а й формалізація риторичних установок у вигляді конкретних документів та політик.

Ядерні ігрища Мінська

У січні міністерство оборони Білорусі представило оновлену редакцію Воєнної доктрини. Формально документ носить миролюбний характер – не містить прямої згадки ворогів Білорусі, зберігає оборонний підхід у веденні війни та ін. Однак очевидно, що РБ, як і РФ, головною загрозою своєму існуванню вважає західний світ і намагається говорити з опонентами з позиції сили.

Відповідно до інформації, озвученої представниками міноборони та генштабу РБ, у доктрині визначено три типи загроз – країни «колективного заходу», транснаціональні корпорації і фінансові організації та різноманітні терористичні організації. РБ також послуговується поняттям «недружніх країн та блоків», до яких відносить НАТО, США, Великобританію, країни Балтії, Польщу та Україну. Статус союзників у доктрині мають «Росія у рамках Союзної держави», країни ОДКБ та СНД. Білорусь також декларує готовність розвивати відносини з Глобальним Півднем та ОБСЄ. Документ передбачає, що напад «на будь-яку союзну нам державу» трактуватиметься як напад на Білорусь. Причому поняття союзницьких відносин та їх розбудови також буде відображене у доктрині з урахуванням міжнародних договорів «із союзниками» та «стратегічними партнерами», учасницею яких є Білорусь.

Окремо у документі згадуються, як висловився голова міноборони РБ В. Хренін, «погляди Білорусі на застосування розміщеної на нашій території тактичної ядерної зброї». Її наявність в Білорусі «розглядається як важливий складник превентивного стримування потенційних противників, від розв’язання збройної агресії проти Республіки Білорусь – це наш вимушений захід», – заявив В. Хренін[1]. Згадуючи про озброєння, яке Білорусі не належить і нею не контролюється, у Мінську натякають на наявність сили, з якою треба рахуватись. Показовою є відсутність реакції російського керівництва на такі заяви білоруського міністра. Можна припустити, що це знак мовчазного схвалення подібної риторики, і карту ядерної зброї розігруватимуть й надалі, оскільки РФ вважає це серйозним аргументом у комунікації з країнами Заходу. Зокрема, звернемо увагу на висловлювання О. Лукашенка, яке говорить про визначальну роль Росії у «ядерній грі» Білорусі. За його словами, ракетні комплекси «Іскандер», які можуть використовуватися для завдання тактичних ядерних ударів, були поставлені в РБ «за російські гроші», а Білорусь розплачується за них «за іншими рахунками».

На підхваті у Москви

О. Лукашенко демонстрував готовність обслуговувати інтереси Росії, забезпечуючи виробництво необхідних РФ компонентів для озброєння і військової техніки. Перебуваючи з візитом у Санкт-Петербурзі (27-29 січня), він зазначив, що важливою темою на переговорах із В. Путіним було співробітництво по лінії військово-промислових комплексів двох країн: «Ми нічого не ховаємо. Ми обговорювали багато проблем, думали про те, як далі розвиватись, і які системи ми розвиватимемо з урахуванням цього гіркого досвіду спеціальної військової операції»[2].

Також варто звернути увагу на такі факти співробітництва РФ і РБ у сфері безпеки:

• 15 січня міноборони РБ повідомило про відправку білоруських військовослужбовців на навчання до Росії. Акцент у програмі зроблено на передачу досвіду, набутого ЗС РФ на війні проти України. Примітно, що йдеться про підготовку інструкторів, які після повернення до Білорусі передаватиму отриманий досвід білоруським підрозділам. Міноборони РБ також внесло російський досвід ведення бойових дій до програм бойової підготовки власних військовослужбовців та почало розробку методичних рекомендацій для підрозділів, військових частин та з’єднань. Йдеться в тому числі про ведення вогню танками та БМП зі стаціонарних закритих позицій та застосування безпілотників для цілевказання та коригування вогню.
• 16 січня у Білоруському державному технологічному університеті повідомили про плани відкрити цього року спеціальність «Проектування, будівництво, експлуатація безпілотних систем» за методичної допомоги двох російських ВНЗ – Казанського Національного дослідницького технічного університету імені О. Туполєва та Московського авіаційного інституту. БДТУ готувався до відкриття спеціальності три роки.
• Тема безпілотників також порушувалася 17 січня на зустрічі посла Білорусі в Росії Д. Крутого та губернатора Томської області В. Мазура. Розробники безпілотних авіасистем з Білорусі хочуть брати участь у створенні в Томську науково-виробничого центру серійного випуску безпілотників (кошти виділені з федерального бюджету РФ за національним проектом «Безпілотні авіаційні системи»). Є вірогідність, що співпраця відбуватиметься в рамках реалізації інтеграційних програм Союзної держави.
• 22 січня делегація міноборони РБ також взяла участь у конференції з безпілотників в ОАЕ у рамках міжнародних виставок UMEX-2024 та SimTEX-2024. Крім того, на виставках було представлено експозицію БПЛА та технологій для боротьби з ними від підприємств «Белспецзовніштехніка» та «КБ Радар» із структури Держкомвійськпрому.

Також відзначимо активізацію військових структур Білорусі на тлі розмов про Військову доктрину та проведення навчань НАТО в Європі, які стали одними з наймасштабніших за останні десятиліття. Зокрема, повідомлялося про проведення 23-25 січня спільних штабних тренувань Збройних сил РБ для відпрацювання планування застосування військ «відповідно до навчальної обстановки, розробленої з урахуванням прогнозу розвитку ситуації на Європейському континенті».

Заяви та дії російського керівництва свідчать про зростаючу роль Білорусі в системі безпеки Росії та її протистоянні країнам західного світу. Тож у Кремлі докладали зусиль до прискорення інтеграції РБ та побудови спільного безпекового та соціально-економічного простору Союзної держави Росії та Білорусі, незважаючи на спроби протидії з боку О. Лукашенка та очевидні незняті протиріччя між країнами (наприклад, у сфері енергетики). В очах Кремля інтенсифікація союзного будівництва, що відбулася 2021 року, виглядає як серйозне досягнення. В. Путін заявив про «успішне виконання 28 галузевих союзних програм», наголосив на «енергійному розвитку» економічної взаємодії між країнами (товарообіг за 11 місяців 2023 р. зріс на 9,5% до 43 млрд дол., російські інвестиції в РБ склали 4 млрд дол., в країні працює близько 2,4 тис. російських компаній) та нагадав про завершення будівництва в РБ атомної електростанції (Білорусь «стала атомною державою», «це дуже серйозний рух уперед»)[3]. Було помітно, що в Москві очікують на не менший прогрес за підсумками реалізації наступного інтеграційного пакету на 2024-2026 рр., який керівництво двох країн схвалило під час засідання Вищої держради Союзної держави 29 січня.

Примітно, що пріоритетними для РФ у взаєминах з РБ є питання «зміцнення технологічного суверенітету», зокрема у питанні заміни підсанкційного імпорту, а також подальша підтримка з боку РБ російських підходів у зовнішній політиці для «формування по-справжньому багатополярної, демократичної та справедливої системи світоустрою, забезпечення рівної та неподільної безпеки». Особлива увага також приділялася питанню історичної пам’яті та поширенню російських поглядів на події минулого в Білорусі. Наприклад, В. Путін на засіданні Вищої державної ради Союзної держави приділили увагу тому, що у 2024 році в Білорусі відзначатимуть 80-річчя звільнення від німецько-фашистських загарбників, а у травні 2025 року країни відзначать 80-річчя перемоги у Великій Вітчизняній війні: «Це найважливіші дати, значущі для двох наших братніх народів, міцно пов’язаних спільною історією та духовними цінностями, сімейними та спорідненими узами. І саме на такій міцній основі ґрунтується справжнє союзництво та стратегічне партнерство Росії та Білорусії». У січні також повідомлялося про підписання Меморандуму про взаєморозуміння між Республіканською радою з історичної політики при Адміністрації президента Білорусі та Міжвідомчою комісією з історичної освіти при президентові РФ. Документ передбачає створення Спільної російсько-білоруської комісії з історії. РФ та РБ також домовилися про створення єдиних підручників з історії для шкіл та вишів. За словами російського поста в РБ Б. Гризлова, «ця тема дуже важлива, бо досі є різночитання у розумінні дуже важливих подій і в історії Радянського Союзу, і в історії ще Російської імперії».

У Мінську своєю чергою розраховували отримати максимальну вигоду від інтеграції з Росією. Зокрема, О. Лукашенко під час засідання Вищої державної ради у Санкт-Петербурзі вказував на «шорсткість» у стосунках з РФ[4], згадуючи про невирішені проблеми: бар’єри у двосторонній торгівлі та державних закупівлях, нерівні умови роботи для підприємств, неузгоджене питання щодо умов створення єдиного ринку газу, нафти та нафтопродуктів, «напруження» із перевезенням білоруських вантажів до російських портів, тощо. О. Лукашенко зауважив, що «урядам треба активніше реалізовувати ці домовленості» та згадав про роль російської інфраструктури для налагодження нових експортних маршрутів для білоруських товарів (мова про використання Північного морського шляху та транспортного коридору «Північ-Південь»). Мінськ розраховує на сприяння Росії і в пошуку нових партнерів за кордоном. Зокрема, О. Лукашенко обмовився, що обговорював та узгоджував із В. Путіним свої поїздки до країн Африки наприкінці минулого року.

«Вибори» у кайданах

Основним питанням внутрішньополітичного порядку денного в Білорусі у січні залишалася підготовка до проведення Єдиного дня голосування 25 лютого. Метою режиму в цьому контексті є стабільна та прогнозована ситуація після виборів, для забезпечення якої влада провела тотальну зачистку політичного поля. У підсумку ЦВК РБ зареєструвала кандидатами в депутати Палати представників лише 265 осіб. При 110 місцях у парламенті конкурс на місце становить 2,4 особи. У випадку з виборами до місцевих рад конкурс складає ще менше – 1,5 особи на місце. У січні ЦВК також оголосила про відмову від організації виборів за кордоном. Натомість для білорусів, які живуть в інших країнах, відкриють одну ділянку в Мінську. Щоб проголосувати, їм необхідно буде повернутись до країни, що може бути ризиковано для багатьох із них. Також ЦВК не буде запрошувати спостережну місію ОБСЕ – замість міжнародних спостерігачів на виборах будуть присутні представники Міжпарламентської Асамблеї СНД.

Підготовку до дня виборів демонстрували й силові структури. Наприклад, бійці загонів спеціального призначення (структура МВС) проводили заняття «щодо припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень у населеному пункті». А в міноборони заявили про підготовку до припинення провокацій у період виборів у повітряному просторі. Також повідомлялося про черговий рейд силовиків по колишніх політв’язнях та родичах політв’язнів.

Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу

Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України

 Джерело: Українська лінія