Лукашенко марить про війну

Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі у лютому 2024 р.

Результати парламентських та місцевих виборів в Білорусі засвідчили неготовність білоруського суспільства опиратись посиленню авторитаризму в умовах масових репресій. Тож тепер Олександр Лукашенко може з більшою впевненістю завершити розпочаті після 2020 року зміни політичної системи, убезпечивши своє положення у владі. На цьому тлі О. Лукашенко приділяв значну увагу сектору безпеки і оборони, заявивши про реальність занепокоєнь щодо Третьої світової війни та вимагаючи від військових та силовиків країни бути готовими до воєнного протистояння.

“Вибори” без вибору

Наприкінці лютого в Білорусі пройшли вибори до нижньої палати парламенту та місцевих рад, які ознаменували початок нового електорального циклу в країні після придушення антивладних протестів 2020 року та зміни конституції РБ, яка передбачає появу нового органу влади – Всебілоруського народного зібрання (ВНЗ).

Попри страхи та очікування режиму, Єдиний день голосування в РБ (по аналогії з Росією) відбувся майже непомітно. Жодних виступів чи ознак невдоволення суспільство, залякане репресіями, не продемонструвало. Показовим став і результат виборів: провладна партія «Біла Русь», створена напередодні виборів, не отримала впевненої більшості (51 зі 110 мандатів), тож не стане основною політсилою в Палаті представників.

Таким чином, керівництво РБ досягло своїх цілей і змогло продемонструвати населенню та елітам, що тримає ситуацію в країні під тотальним контролем, тому можна забути про протести 2020 року і не сприймати їх як працюючу модель для зміни влади. Єдиний день голосування також став репетицією виборів президента, які мають відбутися в РБ у 2025 році. Режим О. Лукашенко зміг перевірити роботу чиновників та різних державних структур, а також ефективність нових підходів, серед яких відсутність у списках випадкових партій та навіть мінімально нелояльних кандидатів, повна непрозорість починаючи від відсутності спостерігачів до прихованих адрес виборчих дільниць, відсутність передвиборної роботи з електоратом через нівелювання її цінності та необхідності, тощо.

До того ж О. Лукашенко, спілкуючись з журналістами на виборчій дільниці, натякнув, що може висунути власну кандидатуру для участі у президентських виборах, якщо тиск на країну ззовні продовжиться. «Піду, піду, піду. Передайте їм, що я піду!» – заявив він, не конкретизувавши кого має на увазі (дехто вважає це натяком на опозицію). «Чим складніша буде обстановка, чим активніше вони розбурхуватимуть наше суспільство і вас у тому числі (для мене, повірте, це дуже важливо – жодна людина, відповідальний президент не кине своїх людей, які за ним йшли в бій), чим вони будуть більше напружувати вас, мене та суспільство, тим швидше я піду на ці вибори», – заявив О. Лукашенко, який після подій 2020 року обіцяв більше не обиратись на цю посаду.

Лукашенко захоплюється Третьою світовою

Значна увага вищого керівництва Білорусі в лютому була сфокусована на питаннях безпеки та підготовки державного апарату та силових структур до погіршення воєнно-політичної ситуації в регіоні та світі та можливого протистояння колективному Заходу й, зокрема НАТО, США, ЄС та сусідам РБ. Тональність традиційно задавав О. Лукашенко. На розширеній нараді з силовими структурами він заявив про «інформаційну хвилю так званого передчуття Третьої світової війни», яка, на його думку, має підстави – навчання НАТО в Європі та дії сусідів РБ щодо зміцнення обороноздатності. О. Лукашенко назвав їх проявом агресії та заявив, що НАТО продовжить «експансію на схід», у тому числі «втягуючи» різні країни в цей процес через формування «прошарку агентів змін для подальшої зміни військово-політичної орієнтації на прозахідну». Він вважає, що такий самий сценарій підготовлений для Білорусі. Більше того, на нараді він навів цитату нібито начальника генштабу однієї з країн НАТО про нібито спроби альянсу залучити Мінськ до війни проти України: «Активна участь Мінська у війні підірвала б режим у Білорусі та О. Лукашенка. Ця можливість все ще відкрита». На думку О. Лукашенка, особливо зацікавлені у такому розвитку ситуації поляки та представники демократичного руху Білорусі. «Вони в Європі вважають, що (дослівно) “за підсумками цієї війни мають відбутися територіальні зміни. Польща має законні права на частину сучасної Білорусі. А демократична Білорусь як компенсацію має отримати частину території переможеної Росії”» , – заявив О. Лукашенко. В цьому контексті також варто згадати більш ранні заяви Лукашенка про затримку в ході контртерористичної операції в Гомельській області на межі з Україною диверсійної групи, яка нібито намагалася перекинути до РБ вибухівку для скоєння терактів в РБ. Хоча згодом виявилося, що затримані займалися контрабандою наркотиків і намагалися втекти з України.

Про загрозу НАТО згадував і голова Міноборони РБ В. Хренін, розмірковуючи в інтерв’ю телеканалу «Росія-24» про збільшення авіації НАТО біля кордонів Білорусі і про інциденти, як вважають в РБ, порушення повітряних кордонів Білорусі. Він пригрозив: «Якщо втрачені гальма з їхнього боку – звичайно, ми збиватимемо, церемонитися не будемо».

Відверто ворожу риторику щодо Заходу транслював і голова КДБ Іван Тертель. Він окреслив низку «загроз» державності Білорусі, серед яких формування «протиборчих коаліцій держав», активність яких може призвести до глобального світового конфлікту і тим самим зробити Білорусь його жертвою. І. Тертель звинуватив Захід у тиску на Білорусь за допомогою санкцій, які нібито мають призвести до «голодних бунтів» та зміни влади. Ще однією загрозою, на його думку, є «п’ята колона» з білорусів закордоном, зокрема в Польщі, Литві та Україні. Нібито вони сформували під керівництвом США «центри підривної діяльності» та планують дестабілізацію Білорусі через формування альтернативних органів влади за кордоном.

На тлі таких заяв О. Лукашенко закликав усіх співробітників силового апарату Білорусі бути «ментально та стратегічно» готовими до війни, хоча вкотре повторив, що «нам війна не потрібна». «Відкинемо всі ілюзії щодо можливості дипломатичного врегулювання глобального конфлікту. Не в змозі зняти напругу і міжнародне право», – вважає Лукашенко. Тому він доручив Міноборони РБ провести якісне перетворення армії та вдосконалювати систему оборони країни, приділити пріоритетну увагу бойовій підготовці військових частин та підрозділів з урахуванням досвіду війни в Україні, у т.ч. що стосується використання безпілотних систем, підготовки артилеристів, методів ведення контрбатарейної боротьби, модернізації засобів радіоелектронної розвідки, тощо.

Він також навів деякі результати перевірок боєготовності ЗС РБ, які проводилися минулого року, звернувши увагу на виявлені недоліки: незадовільну якість підготовки військ, у т.ч. офіцерів; проблеми «з підтримкою у справному стані техніки та озброєння, утриманням запасів ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів»; недоліки «у плануванні та застосуванні сил негайного реагування, несенні бойового чергування з протиповітряної оборони». Він закликав до дисципліни та вишколу, а також зазначив, що тренування з підрозділами ЗС РФ та ПВК «Вагнер» дали свої результати.

У цьому контексті зазначимо, що за словами нинішнього командира ПВК «Вагнер» Антона Єлізарова, бійці цієї структури залишаються в Білорусі та працюють там «на благо Росії». Наразі в РБ, за інформацією, яку озвучив інший бойовик «Вагнера» Олексій Берговін, задіяно «понад 300 інструкторів у кількох навчальних центрах». Їх залучають до навчання військових та бійців спецпідрозділів внутрішніх військ МВС (про деякі тренування повідомлялося публічно). Також звернемо увагу на заяву заступника міністра оборони РБ Андрія Жука, який зазначив, що інструктори з ПВК «Вагнер» навчають не лише пересічних військових та силовиків, а й «викладачів відомчих вищих навчальних закладів», які потім «передають отримані знання курсантам, студентам, тим, хто навчається за програмами офіцерів запасу».

28 лютого в РБ у другому читанні також був ухвалений законопроект «Про зміну законів з питань забезпечення національної безпеки». Він передбачає можливість розсилки СМС-повісток для виклику громадян у військкомат чи орган державної безпеки, а також прописує посилення відповідальності за ухилення від призову та служби.

Росіяни готують білорусів на забій

У лютому повідомлялося про спільні заходи РФ і РБ з навчання військовослужбовців. 14 лютого до РБ повернулась перша група білоруських військових, які проходили підготовку в 333-му Центрі збройних сил РФ. Після навчань вони отримали статус інструкторів і, як очікується, будуть залучатися до передачі отриманих знань підрозділам ЗС РБ «з найбільш складних предметів бойової підготовки». «Під час занять акцент було зроблено на досвіді, набутому Збройними Силами Росії під час проведення “спеціальної військової операції”», – заявили у МО РБ. Відомство планує продовжувати практику підготовки інструкторів для білоруських військ у Росії. Згідно з документом, навчально-бойові центри призначені «для спільної підготовки військовослужбовців збройних сил сторін, практичного відпрацювання ними завдань бойової підготовки (бойового чергування) та підвищення рівня злагодженості та бойової виучки». Основними їх завданнями названі:

• спільна бойова підготовка, чергування військових контингентів, виконання інших навчально-бойових завдань,
• обмін досвідом з питань бойового застосування діючих зразків озброєння, військової та спеціальної техніки,
• навчання практичним навичкам роботи на зразках озброєння, військової та спеціальної техніки сторін,
• уніфікація бойової підготовки збройних сил сторін.

Повсякденною діяльністю центру під час виконання спільних навчально-бойових завдань керує об’єднане командування. Військовослужбовці направляючої сторони зобов’язані поважати суверенітет, дотримуватись вимог законодавства приймаючої сторони, не втручатися у її внутрішні справи. Особовий склад військового контингенту направляючої сторони може застосовувати особисту зброю, озброєння та спеціальну техніку під час виконання завдань. Порядок такого застосування визначається «законодавством сторони, що його застосовує».

Як зазначили в експертному центрі iSANS, договір формалізував процес створення навчально-бойових центрів (НБЦ), який розпочався ще 2021 року. «Створення НБЦ дозволило Росії розмістити на постійній основі у Білорусі свою військову техніку. Так, наприклад, винищувачі Су-30СМ з вересня 2021 року і досі на ротаційній основі перебувають на аеродромі «Барановичі». Аналогічна ситуація і з дивізіоном ЗРК С-400, який був розміщений у Гродненському районі на базі 1-го зенітного ракетного полку», – зазначили у центрі. Експерти вважають, що поки не йдеться про створення повноцінних військових баз Росії в Білорусі (у т.ч. через брак ресурсу, який задіяний у війні проти України), але цей договір створює підстави для таких дій у майбутньому. У той же час діяльність навчальних центрів дозволила РФ підвищити контроль за підготовкою білоруських військових та уніфікацією підходів у їхньому навчанні. Ватро звернути увагу й на заяву В. Хреніна, який анонсував проведення спільних військових навчань РФ і РБ у 2025 році.

Путін послав Лукашенка в Казань

Російське керівництво демонструвало увагу до питань внутрішньої політики Білорусі. 26 лютого В. Путін направив О. Лукашенку телеграму, в якій привітав із «успішним проведенням єдиного дня голосування» та «впевненою перемогою патріотичних сил». На думку В. Путіна, «висока явка виборців та результати народного волевиявлення наочно підтверджують широку підтримку курсу на гармонійний соціально-економічний розвиток Білорусі, забезпечення внутрішньополітичної стабільності та просування взаємовигідних інтеграційних процесів у рамках Союзної держави, що проводиться під Вашим керівництвом».

А 2 березня відбулася телефонна розмова В. Путіна та О. Лукашенка, під час якої він знову привітав останнього «з успішним проведенням 25 лютого парламентських та місцевих виборів». У повідомленні Кремля згадано, що сторони обговорили «актуальні питання подальшого розвитку дружніх російсько- білоруських відносин, що ґрунтуються на засадах союзництва та стратегічного партнерства, а також ключові аспекти міжнародної обстановки». За інформацією прес-служби О. Лукашенка, під час розмови також обговорювалася «проблематика в роботі інтеграційних структур – Євразійського економічного союзу, ОДКБ». Крім того, білоруська сторона стверджує, що лідери РФ і РБ обговорювали підсумки заходів і контактів, серед яких згадано засідання Вищої держради Союзної держави та зустріч О. Лукашенка і В. Путіна, яка нібито мала місце в Казані на полях турніру «Ігри майбутнього» 21 лютого. Таким чином прес-служба О. Лукашенка намагалася виправдати його по суті беззмістовний візит до Казані, який той був змушений здійснити на прохання В. Путіна і таким чином наголосити на «міжнародному» статусі змагань. Заздалегідь про плани О. Лукашенка відвідати Казань не повідомлялося.

Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,

Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України

Джерело: «Українська лінія»