Не так давно підйом Китаю сприймався як в цілому позитивне явище. Зростання економіки, як вважалося, йтиме рука в руку з лібералізацією політичної системи країни. Китай, говорячи словами американських експертів, мав стати відповідальною стороною глобальної політики. Про це розповів bbc.com
Але сьогодні Китай все частіше розглядають як загрозу. Дійсно, багато хто побоюється, що суперництво між Китаєм і США може зрештою навіть призвести до війни, конфлікту з загальносвітовими наслідками.
В Америці пропонують модель аналізу цих стосунків, яка повертає нас до античного світу і праць Фукідіда, історика Пелопоннеської війни між Афінами та Спартою.
Професор Грехем Еллісон з Центру Белфера при Гарвардському університеті є одним із провідних американських дослідників міжнародних відносин.
Його новаторська праця — Створені для війни: Чи зможуть Америка і Китай уникнути пастки Фукідіда? — стала обов’язковою для прочитання для багатьох політиків, науковців і журналістів.
Пастка Фукідіда, як він сказав мені, є небезпечною динамікою, яка виникає, коли на світовій арені з’являється новий гравець, який загрожує вже наявним силам.
Так, у давньогрецькому світі Афіни загрожували Спарті. Наприкінці ХІХ століття Німеччина кинула виклик Британії. А сьогодні підйом Китаю потенційно є викликом Сполученим Штатам.
Розглянувши 500 років історії, професор Еллісон виявив 16 прикладів, коли нова сила кидала виклик вже наявним: 12 з них призвели до війни.
Суперництво між Вашингтоном і Пекіном є, за його словами, «визначальною рисою сучасних міжнародних відносин, яку можна побачити й неозброєним оком».
Тому запитання, чи зможуть США і Китай уникнути пастки Фукідіда, не є лише академічним.
Концепція пастки швидко стала основною аналітичною призмою, через яку розглядають конкуренцію між Вашингтоном і Пекіном.
Звичайно, не всі із цим згодні.
Наприклад, Професор Ху Бо з Інституту досліджень океану в Пекінському університеті й один із провідних військово-морських стратегів Китаю, сказав мені: «Я думаю, що баланс сил не свідчить на користь гіпотези Фукідіда».
Хоча зростання Китаю є визначним, він вважає, що його силу просто не можна порівнювати з американською.
За його словами, Китай має шанси вистояти проти США тільки у Західній частині Тихого океану.
Але протистояння там може стати достатнім приводом для того, аби призвести до війни між цими двома великими державами. Не в останню чергу тому, що Китай зараз реалізує найбільшу у світі програму комплексного розвитку військово-морських сил.
«Це вражає не тільки в контексті сьогодення, а й контексті усієї історії», — говорить Ендрю Еріксон, професор стратегії у коледжі ВМС США й один з провідних фахівців із китайського флоту.
Показники китайських ВМС значно покращуються. Вони випускають великі, дедалі складніші військові кораблі, чиї можливості, у багатьох аспектах, наближаються до аналогічних західних моделей.
Морська стратегія Китаю також стає більш рішучою.
Хоча територія дії цієї нової стратегії й залишається, на даний момент, відносно близькою до китайської території, проте Пекін намагається підняти для США вартість втручання в кризу у регіоні.
Китай хоче мати можливість утримувати Сполучені Штати на відстані, якщо, наприклад, вирішить застосувати силу проти Тайваню.
США ж, навпаки, хочуть мати можливість втрутитись.
Але дедалі сильніша китайсько-американська напруженість також є продуктом особистостей. Президент Китаю Сі Цзіньпін привносить почуття історичності та навіть долі у китайське суперництво з Вашингтоном.
Директор азійських студій при Раді з міжнародних відносин Елізабет Економі сказала мені, що пан Сі Цзіньпін став тим лідером, який змінив стан речей, оскільки мав «набагато ширше й амбіційне бачення місця Китаю на світовій арені».
Вона стверджує, що найбільш недооціненим елементом планів Сі Цзіньпіна є «його зусилля зі зміни норм та інститутів на світовій арені, аби вони більш тісно відбивали китайські цінності та пріоритети».
США також змінюють свою позицію. Вашингтон вважає Китай, поряд із Росією, ревізіоністською силою.
Американські військові нині бачать Китай рівноправним конкурентом, орієнтиром, з яким необхідно порівнювати військово-повітряні та морські технології.
Але в той час, коли у Вашингтоні з’явилося це нове відчуття, все ще дуже рано говорити про нову стратегію щодо Пекіна.
Дехто говорить про можливість другої холодної війни, цього разу між США і Китаєм.
Однак, на відміну від холодної війни ХХ-го століття між США і Радянським Союзом, американська і китайська економіки глибоко взаємопов’язані.
Це дає їхньому суперництву новий вимір: битви за технологічне домінування.
Гігантська китайська телекомунікаційна компанія Huawei знаходиться в центрі цього протистояння.
США відмовляються використовувати технології компанії для створення важливих комунікаційних мереж, і спонукають своїх союзників накласти подібні заборони.
Битва Вашингтона з Huawei ілюструє великі побоювання щодо високотехнологічного сектору Китаю через крадіжки інтелектуальної власності, незаконний продаж технологій Ірану та шпигунство.
В основі всього цього страх, що Китай може скоро стати панівною силою у ключових високих технологіях, від яких залежатиме майбутнє.
Економіка і глобальна стратегія нерозривно пов’язані з планами Китаю, який має намір стати панівним глобальним гравцем вже протягом наступного десятиліття.
Це, звичайно, буде залежати від того, чи продовжуватиме Китай зростати.
Є ознаки того, що економіка країни може піти на спад, оскільки Китай продовжує дотримуватись своєї авторитарної моделі й відкидає подальші ринкові реформи.
Що може статися, якщо економічний розвиток сповільниться?
Дехто стверджує, що Сі Цзіньпін зможе стримати свої амбіції. Інші побоюються, що його легітимність в країні може опинитися під питанням, й це підштовхне його до підтримки націоналізму.
Результатом таких змін стане ще більша рішучість у зовнішній політиці.
Суперництво між Китаєм і Сполученими Штатами є реальним і не пройде просто так.
У випадку такого протистояння, прорахунок у стратегії є очевидною небезпекою, не в останню чергу через відсутність будь-яких фіксованих правил, які допомогли б врегулювати напруженість між ними.
Дві країни перебувають на стратегічному перехресті.
Вони або знайдуть способи пристосуватися до побоювань один одного, або ж перейдуть до набагато більш конфронтаційних відносин.
Це повертає нас до пастки Фукідіда. Але пан Еллісон підкреслює, що все ще можна змінити. Війна між США і Китаєм не є неминучою.
Він сказав мені, що у його книзі йдеться про дипломатію, а не долю.
Автор: Джонатан Маркус, кореспондент з питань міжнародних відносин, BBC
Источник: SilkBridge.info Новости Китая
Подписывайтесь на наш телеграм-канал. Инсайды о Китае — без лицемерия и пропаганды.
